Скасування візового режиму для громадян України на період з 15 березня 2012 року до 15 березня 2013 року
Республіка Македонія запровадила з 15 березня 2012 року до 15 березня 2013 року безвізовий режим короткострокових поїздок для громадян України.
Таким чином до 15 березня 2013 року громадянам України не потрібна віза для в’їзду до Республіки Македонія у разі перебування до 90 днів протягом 180 днів, за наявності дійсного паспорту громадянина України для виїзду за кордон (проїзного документу дитини).
Македонське законодавство містить вимогу щодо наявності у іноземців, які в’їжджають в РМ, полісу медичного страхування та необхідної для перебування в країні грошової суми (підтвердження про отримання відповідного забезпечення з інших джерел) з розрахунку 50 євро на день.
В’їзд в Македонію громадян, які не досягли 18-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів, піклувальників) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними.
Громадяни України, які здійснюють поїздку до Македонії наземним транспортом, повинні потурбуватися про оформлення дво- або багаторазових віз для транзитного перетину території Румунії, Болгарії, або інших держав.
8 вересня Македонія святкує День Незалежності. Це свято державного суверенітету, незалежності та самостійності Республіки Македонія й македонського народу, адже саме 8 вересня 1991 року 95% громадян, які взяли участь у референдумі, позитивно відповіли на поставлене питання "Чи бажаєте Ви, щоб Македонія стала самостійною державою із правом вступу у рівноправний союз суверенних держав Югославії". Згідно офіційних даних, в цей день проголосувало 1 132 981 осіб із загальної кількості громадян, які мали право голосу 1 495 626, або 71,85%. Незалежність Македонії підтримали 1 079 308, тобто 95,09% усіх, хто проголосував. "Граѓани и граѓанки на Македонија дозволете вечерва на вас и на сите граѓани и граѓанки на Македонија, да ви ја честитам слободна, суверена и самостојна Македонија", - такими словами тодішній Президент Республіки Македонія Киро Глигоров звернувся до громадян, які спонтанно зібралися на площах Македонії щоб відсвяткувати успішно проведений референдум. Передувала референдуму Декларація незалежності, яку перший багатопартійний македонський парламент прийняв ще 25 січня 1991 року. Формально воля народу створити самостійну державу була підтверджена Декларацією про прийняття результатів референдуму 18 вересня 1991 року. Наступним важливим кроком утвердження державності стало прийняття Конституції 17 листопада 1991 року. Міжнародно-правовий статус Македонії як суверенної держави визначально був підтвержений 8 квітня 1993 року, коли вона стала повноправним членом ООН.
Тож вітаємо усіх македонців з національним святом та бажаємо миру, розвитку і процвітання їхній прекрасній країні!
Кожного року 24 травня в Македонії та в Україні відзначається День Святих Кирила і Мефодія, завдяки яким слов"яни отримали унікальну кириличну писемність. Власне, літери, якими ми сьогодні користуємося, придумав учень Кирила - Климент Охридський, присвятивши новостворену азбуку своєму вчителю. Сам Кирил, на думку істориків, був автором глаголиці - слов"янського письмена, яке використовувалося не довго, і через це не набуло великого поширення. Св.Кирило (світське ім’я Константин) народився у 826 чи 827 р., а його старший брат Мефодій — в 814 р. в місті Солун, сучасна назва Фесалоніки (Греція) у сім’ї Лева — друнгарія, військового середнього чину. За походженням Лев був греком, а мати Кирила і Мефодія, як припускає багато дослідників, була слов’янкою. Оскільки Солун ІХ ст. був двомовним: місцеві жителі розмовляли македонською і грецькою мовою, то св.Кирило та Мефодій ще з дитинства добре засвоїли слов’янську (македонську) мову. Не випадково на початку 60-х рр. ІХ ст., коли в Константинополі визначався склад так званої Моравської місії, то вирішальний вплив на її склад справив той факт, що Кирило та Мефодій походили з Солуна, а «солуняни, — за словами імператора Михайла ІІІ, — всі чисто говорять слов’янською мовою». Молодший із солунських братів — Константин-Кирило освіту здобував у Константинополі у Магнаврській школі, найкращому навчальному закладі Візантії, де викладав патріарх Фотій. Освітою Константина-Кирила опікувався сам логофет (державний секретар) Теоктист. У 850 або 851 р. Константин стає професором цієї уславленої школи, де він прославився не лише як філософ, але і як знавець інших мов. Окрім грецької, він досконало володів слов’янською та латиною, а також староєврейською мовою, адже при складанні слов’янської азбуки (її початкової форми -глаголиці) він використав ряд елементів гебрейсько-самаритянського письма.
Про молодість Мефодія, старшого брата Константина-Кирила, збереглося обмаль свідчень. Є припущення, що замолоду Мефодій був імператорським намісником на слов’янських землях Візантії, та, розчарувавшись у державній кар’єрі, постригся в ченці й оселився в одному з монастирів на горі Олімп, що поблизу сучасного міста Бурса у Туреччині.
Освіченість св.Кирила високо цінувалась у найвищих колах Константинополя — Константин-Кирило навіть одержав прізвисько — Філософ, — тому його часто залучали до різних дипломатичних місій. Нині достеменно відомо про так звану Сарацинську та Хозарську місії св.Кирила. У Сарацинській місії, яку очолював видатний візантійський дипломат ІХ ст. Григорій Асикрит, Кирило прославився доказовою логікою під час релігійних диспутів з місцевими мусульманами. Так звана Хозарська місія, яка відбувалася головним чином в Херсонесі, на території сучасного Криму, стала знаменною тому, що під час цієї місії св.Кирило в херсонеській затоці виявив мощі св.Климентія, четвертого Папи Римського, якого тут стратили (втопили) близько 101 р. під час заслання.
Однак для слов’ян найважливішою місією св.Кирила стала Великоморавська, яку він розпочав разом зі своїм старшим братом Мефодієм у 863 р. У середині ІХ ст. Великоморавське князівство активно бореться за незалежність від сусідніх франкських (германських) князівств. У політичній та військовій сферах великоморавський князь Ростислав досяг значних ... Читати далі »
5-8 березня 2011 року у македонських містах Струмица та Прилеп пройшли веселі святкування-карнавали на честь останнього дня перед початком Великого посту, що має назву Прочка. Тисячі учасників, як із Македонії, так і з сусідніх країн (Болгарії, Сербії, Албанії) у "рогатих" масках і волохатих костюмах з дзвіночками на поясі, а також музики із національними інструментами - зурлами, тапанами, гайдами дружно відлякували злих духів, проганяли зиму та вітали прихід весни. На святі виступали музичні колективи, фокусники і акробати, гості проявляли фантазію та почуття гумору у виборі карнавальних образів. Окрім язичницьких рогатих страховиськ можна було побачити індіанців, античних богів, персонажів мультфільмів та кіно, чи й просто яскраво розфарбовані щасливі обличчя. За свідченням фольклористів, звичай маскуватися та підіймати галас, щоб наприкінці зими відігнати демонів серед давніх македонців існував ще в дохристиянські часи, і, як бачимо, зберігся в народі досі.
6 лютого 2010 року міністр закордонних справ України та міністр закордонних справ Республіки Македонія підписали Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Македонія про умови взаємних поїздок громадян, що стало важливим кроком у процесі лібералізації візового режиму між Україною та Македонією. Угода набуде чинності після здійснення сторонами необхідних внутрішньодержавних процедур. Положеннями Угоди, зокрема, передбачено можливість безвізового в’їзду (за умови наявності відповідних запрошень) для низки категорій громадян обох країн. Згідно статті 1 Угоди "громадяни держави однієї Сторони в’їжджають, виїжджають, прямують транзитом і перебувають на території держави іншої Сторони на підставі дійсних проїзних документів…… та дійсних віз, якщо інше не передбачено цією Угодою”. Положення Угоди передбачають безвізовий режим для власників дипломатичних та службових паспортів (перебування до 90 днів протягом 180 днів). Безвізовий в’їзд передбачено також для членів екіпажів цивільних повітряних суден (за наявності запису в польотному завданні) та персоналу рятувальних команд. Положення Угоди передбачають, що за наявності підтверджуючих мету поїздки документів (підставою для в’їзду громадян України на територію Республіки Македонія є оригінал запрошення, завіреного відповідним державним органом РМ), скасовуються візові вимоги для громадян, які в’їжджають на територію іншої сторони (не більше 90 днів протягом 180 днів) з метою: - ділових контактів; - здійснення обміну в науково-технічній, культурній та спортивній сферах; - журналістської діяльності; - навчання; - лікування; - відвідання родичів чи знайомих. Також передбачено безвізовий в’їзд для туристів, що прямують на підставі туристичного ваучеру та підтвердження про прийом туриста від турорганізації країни в’їзду (перебування до 30 днів). Безвізовий в’їзд для громадян, що прямують транзитом – за умови наявності підтверджуючих мету поїздки документів, перелік яких визначено Угодою. Угодою передбачається звільнення від консульського збору для низки категорій громадян: - неповнолітніх; - осіб старше 65 років; - інвалідів та осіб, які їх супроводжують; - викладачів, аспірантів, студентів вищих учбових закладів, які направлені на навчання на підставі міжурядових, міжвідомчих угод чи угод між університетами; - водіїв, які здійснюють міжнародні перевезення на транспортними засобами, зареєстрованими в Україні або Македонії; - осіб, які в’їжджають на підставі запрошення працівників дипломатичних представництв та консульських установ держав Сторін; - осіб, які в’їжджають на підставі повідомлення про смерть чи тяжку хворобу члена сім’ї.
"Львівський автобусний завод став переможцем міжнародного тендера на виготовлення та поставку 84 автобусів для столиці Республіки Македонія - міста Скоп'є, - повідомив генеральний директор ЛАЗу Ігор Малець, - йдеться про проект загальною вартістю понад 11 мільйонів євро".14 великогабаритних автобусів, чотири з яких - спарені, повинні надійти вже до червня нинішнього року, а решта - до лютого наступного. Такого портфеля замовлень ЛАЗ давно не мав, тож уже з перших днів лютого заводчани запускають на повну потужність виробничий конвеєр. Після тривалої перерви колектив перейде на 12-годинний робочий день, збільшиться відповідно й кількість робітників, які працюватимуть у цехах."Ознайомлення із найновішими моделями дорожніх лайнерів, що їх випускає ЛАЗ, екскурсія виробництвом, а відтак і вулицями старовинного Львова на комфортному НеоЛАЗі справили враження на делегацію та підтвердили правильність вибору тендерного комітету, - зазначив міністр транспорту та зв'язку Республіки Македонія Міле Янакієскі. - Сам тендер відбувався у формі електронних торгів (уряд країни здійснює найбільші державні закупівлі через електронні торги, що унеможливлює корупцію), тож оцінювали "конкурентів" за поданими технічними характеристиками й пропозиціями ціни виробників". Наскільки надійні ЛАЗи в роботі македонці побачили вже у Львові. І не розчарувались: міський автобус оснащений двигуном, який відповідає європейським нормам щодо екологічних вимог (євро - 4), у ньому передбачений вхід для людей з обмеженими фізичними можливостями. Візит до Львова представників Македонії та ознайомлення з виробництвом підказав ще один можливий напрям співпраці з львівськими автобусобудівниками: у Скоп'є саме працюють над розв'язанням проблеми міських пасажирських перевезень, зокрема прокладанням тролейбусних ліній. Відтак ідеться про закупівлю у Львові 200 тролейбусів марки "Е 301" з низькою підлогою та можливість залучення українських компаній до проекту з будівництва тролейбусних ліній. Приблизна вартість контракту за підрахунками фахівців становитиме 150 мільйонів євро.Натомість львів'яни зацікавились досвідом європейських партнерів щодо проведення тендерів у формі електронних торгів, як "ідеальною системою, яка, за словами першого заступника голови Львівської облдержадміністрації Валерія П'ятака, унеможливлює корупцію". Обговорювалися й інші потенційні сфери співпраці. Македонські компанії, зазначив посол цієї країни Ацо Спасеноскі, зацікавлені в наданні допомоги у спорудженні головної спортивної арени у Львові та інших інфраструктурних проектах Євро-2012, спорудженні автомагістралей, де македонські будівельні компанії вже добре себе зарекомендували.
Охрид - мальовниче місто у південно-західній частині Македонії, культурна столиця країни. В античні часи місто називалося Ліхнідос - Світле, про що свідчать історичні джерела, датовані 2 400 роком до нашої ери. 30 травня 526 року Ліхнідос був зруйнований землетрусом, у VII столітті цю територію заселили слов"яни, які дали місту наймення Охрид. У 893 році святителі Климент і Наум заснували там "Охридську глагольну книжевну школу" - своєрідний слов"янський університет, в якому ще за життя Климента (з 893 року по 916 рік) налічувалося 3,5 тис. учнів. Таким чином, Охридська книжевна школа була колискою слов"янської писемності, звідти кирилична абетка і так звана "церковонослов"янська мова" поширилася в Болгарії та у Київській Русі. Під час правління царя Самуїла (958-1014) Охрид був його головним містом, столицею. У 1202 році місто разом з іншими південно-західними областями Македонії було включене в Солунське латинське королівство Римської імперії, а у 1334 його (а також міста Прилеп та Струмица) завоював сербський король Душан. Наприкінці XIV століття Охрид відійшов під владу турецького султана Баязеда, проте і надалі залишався одним з найбільших християнських православних центрів. В Охриді було 365 діючих церков та монастирів. На даний час їх залишається близько 100. Визначними пам"ятками є: Катедра Св. Софії (XI ст.), Церква Св. Јована Канео (XIII ст.), Церква Св. Климента и Св. Пантелејмона у с.Плаошник, Церква Св. Богородиці, Церква Св. Ѓорѓија , велика кількість ранньохристиянських базилік, Самуїлова твердиня (фортеця) (X/XI ст.), галерея ікон, Народний музей, музей слов"янської писемності (XVIII ст.), античний амфітеатр і залишки храму Ізиди. В Охриді проводиться велика кількість різноманітних культурних заходів, найвідомішими з яких є фестиваль фольклорної та популярної музики "Охрид фест", Балканський Фестиваль народних пісень та ігор, музично-сценічна маніфестація "Охридське літо".
Якщо Ви розумієте македонську мову і збираєтеся відвідати Охрид - рекомендую зайти на сторінку http://www.ohridinfo.com/
Скоп"є - столиця і найбільше місто Республіки Македонія, розташоване у північній частині країни над річкою Вардар. У ІІ ст. до н.е. Скоп"є (Скапі) заснували римляни. В цей період місто було великим релігійним центром з власним єпископом. У 518 році місто знищив сильний землетрус. Красиві архітектурні будівлі, багаточисельні суспільні лазні (що були дуже поширені у Римській імперії), багата мозаїками базиліка і древній амфітеатр, збудовані у візантійському стилі, повністю зникли з лиця Землі. З того часу Скапі більше не згадувалося в давніх історичних джерелах. Наприкінці VI ст. на цій території поселилося слов"янське плем"я, яке протягом ста років дало місту нове життя і нову назву - Скоп"є. Протягом існування першої Македонської держави, місто стало частиною імперії царя Самуїла. У 1392 році містом заволоділа Туреччина, і до 1453 воно підпорядковувалося трону турецького султана, розвиваючись як великий ремісничий і торговий центр. Багато мандрівників у своїх письмових згадках висловлювали своє захоплення містом. Турецький автор Dilger Zede, що відвідав місто у XVII ст., писав: "Я довго подорожував по країні Rumelija і я бачив багато красивих міст і я був уражений від благословень аллаха, але ніщо не вразило і не захопило мене стільки, скільки місто небес Скоп"є, через яке тече річка Вардар". 25 жовтня 1689 року на місто була здійснена атака австрійською армією Піколоміні. "Я вирішив спалити місто для того, щоб не залишити ворогу нічого, що могло б принести йому користь. Хоча це нелегко, я вирішив перетворити місто на жменю попелу". Вогонь бушував протягом двох днів і окрім масивних кам'яних будівель, місто було цілком знищене, і відбудували його аж напочатку ХІХ ст. Багато торговців з їх безконечними караванами, завантаженими різними товарами, проходили через місто. В цей період місто досягло найбільшого розвитку ремесел.
Після Першої Світової Війни на правоборежжі Вардару було збудовано сучасне Скоп"є.
26 липня 1963 згадується найдовшим днем в історії міста. Сильний землетрус, з двох сильних і декількох слабкіших потрясінь, перетворив місто в руїни. Багаточисельні культурні пам'ятники були серйозно пошкоджені або стерті з лиця Землі. Деякі з будинків, побудованих безпосередньо після трагічної події, виглядають авангардними. Скоп"є було відновлено з того часу, і нові квартали житлових будинків не схожі на старе Скоп"є. У реконструкції міста брали участь багато міжнародних архітекторів. Древній торгівельний квартал (чаршія) був цілком відбудований, і зберіг всі відомі особливості його оригінальної архітектури. Також були відновлені давні будівлі, що становлять ісорико-архітектурну цінність.
Сьогодні Скоп"є налічує близько 650.000 мешканців. Місто є адміністративним і політичним центром Республіки Македонія, розвинутим промисловим і торгівельним центром. Скоп"є відіграє важливу роль в культурному та науковому житті країни. Там знаходиться будинок Македонської Академії Науки і Мистецтв, Університет імені Кирила І Мефодія, Національна і Університетська Бібліотеки, Македонський Національний Театр і його Драма, Театр Опери і Балету, Театр Драми, Театр Національностей, Філармонія Македонії, будинок Македонського Радіо і Телебачення, найбільша газета і видавництво. Є також Архіви Македонії, Музеї Македонії (археологічний, етнологічний і історичний), Музей природознавства, Музей Сучасного Мистецтва, декілька картинних галерей і інших важливих культурних та наукових установ.
Напочатку II тисячоліття до н.е. район, який пізніше став називатися Македонією, був зайнятий переважно іллірійцями на заході і фракійцями на сході. Через тисячоліття гірські райони Орестиди (поблизу нинішньої Касторії) і долина р. Альякмон були заселені плем'ям, що називало себе македонцями. Кількома століттями пізніше це напівкочове плем'я захопило більшу частину території між озером Ліхнідос (Охридським) на заході, середньою течією р. Аксіус (Вардар) на півночі, р. Стрімон на сході і горою Олімп на півдні. Спочатку цей район називався Іматія, а потім був перейменований на Македонію. Нижня, або Південна Македонія знаходилася безпосередньо під владою македонських вождів, які поневолили або витіснили колишніх жителів Фракії, у той час як Верхня Македонія була заселена незалежними племенами, родинними іллірійцями і македонцями. Після провалів спроб перського царя Ксеркса підкорити Македонію, а потім і Грецію на початку V ст. до н.е. македонські царі розв'язали боротьбу за владу над територією між Альякмоном і Стрімоном. У результаті один з царів, Філіп II (359-336 до н.е.) з роду Аргеадів, переміг. Він воював проти іллірійців, захопив немакедонські грецькі колонії Халкідіки, анексував територію між ріками Стрімон і Нестос, підпорядкував собі Фракію і потім вторгся до південної частини Греції. У 337 Філіп скликав представників грецьких міст-держав і створив загальногрецький союз (Коринфський конгрес). Коли Філіп був убитий, до влади прийшов його син Олександр Великий (Македонський), який підпорядкував племена на півдні від Дунаю, зруйнував Фіви, оскільки жителі цього міста повстали проти нього, а потім повів македонсько-грецькі армії до Азії. Олександр завоював імперію персів і за 11 років військових походів розширив свої володіння до р. Інд і захопив Єгипет. Після смерті Олександра у Вавилоні величезна імперія була розділена між його воєначальниками, при цьому Македонія відійшла до Антіпатру. Епоха еллінської культури, що почалася після розпаду імперії Олександра Македонського, стала епохою синтезу грецької, єгипетської і перської культур. У III ст. до н.е. в Македонію і Фракію з півночі вторглися кельтські племена, які перетнули Геллеспонт (Дарданелли) і вступили в Малу Азію, однак непомітно не вплинули на розвиток Македонії. У 148 до н.е. римляни приєднали Македонське царство до своєї імперії. З цього часу починається період восьмистолітнього римського правління. У Середньовіччя і Нову добу влахи Рашки (середньовічної Сербії), Македонії, Фессалії, Епіру і Болгарії вважалися нащадками балканських місцевих жителів, що зазнали романізації. Після розподілу Римської імперії в 395 н.е. Македонія була включена до складу Східної Римської (Візантійської) імперії. Набіги готів, вандалів і гунів у IV-V ст.ст. трохи змінили етнічний склад цієї області. Однак у кінці VI ст. в Македонії з'явився такий важливий етнічний елемент, як слов'яни і авари, які говорили слов'янською. Серед слов'янських племен, які розселилися по всій Македонії, були сагудати (далі на захід від Салонік), ринхіни (на п-ові Халкидіки), смоляни (на сході від Вардара), драговичі (вздовж верхньої і середньої течії р. Вардар і на Пелагонійській рівнині), берзіти (у Верхній, або Північно-Західній Македонії) і велегезіти (у Південній Македонії і Фессалії). Ці племена, що поселилися на схід від р. Струма, стали називатися струм'янами. Слов'янські нашестя VI-VII ст.ст. змусили Візантійську імперію відмовитися від більшої частини Македонії. Однак слов'янам не вдалося захопити або зруйнувати головні македонські міста - Салоніки, Сирці, Едеса і Верія. Пізніше візантійський імператор Іраклій (610-641) підпорядкував слов'янські племена. Щоб приборкати непокірних слов'ян, візантійські імператори насильно пересел... Читати далі »
Народи, що населяли території України і Македонії історично мають давні зв‘язки. Збереглися свідчення, що ще в середині IV ст. до нашої ери Скіфське і Македонське царства мали безпосередні контакти.
В VI столітті н.е. в Македонії поселилися слов’янські племена, які, як стверджують чисельні македонські вчені, прийшли на Балкани з Київської Русі.
У період 867-1057 років склалася ціла система зв’язків Македонії і Київської Русі – економічних, дипломатичних, культурних, яка особливо розвинулася після прийняття Руссю християнства.
Деякі дослідники, серед них український історик, мовознавець і письменник Іван Огієнко, стверджують, що християнство на Русь прийшло саме з Македонії. А створена солунськими церковними просвітителями македонського походження святими Кирилом і Мефодієм азбука дала українцям, як і всім слов‘янам, могутній засіб освоєння культури, освіти і науки.
У Києво-Могилянській академії, яка відігравала роль освітнього центру не тільки для українства, а й усіх слов’ян, навчалися і македонці.
Протягом XVI-XIX стст. Македонію відвідували українські церковні діячі та мандрівники – Іван Вишенський, Василь Барський, Василь Григорович та ін.
У другій половині XIX – початку XX століть на території сучасної Македонії, яка в той час входила до складу Оттоманської Порти, проводилися чисельні антитурецькі воєнні кампанії Російської імперії. До військових формувань Росії входили і українці, які зробили свій внесок у тривалий процес визволення народу Македонії від турецького поневолення.
У той час, коли Македонія входила до складу Туреччини, в македонському місті Бітола функціонували декілька консульських установ великих європейських держав, у т.ч. і Російської імперії. Відомо, що у складі російського консульства несли службу і вихідці з тодішньої України. Серед них – одесит А.Ростовський, пам’ять про якого й досі збережено у Бітолі.
Більшість представників етнічних українців в РМ – нащадки емігрантів з колишніх Російської та Австро-Угорської імперій.
Новітні відносини між Україною і Македонією були започатковані 23 липня 1993 року – від тоді, як Україна визнала македонську державну незалежність, а вже 20 квітня 1995 року були встановлені дипломатичні відносини.
Розвиток українсько-македонських відносин відбувається в умовах конструктивного співробітництва, як одного з елементів курсу на політичне і економічне зближення з країнами Балканського регіону в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції нашої держави.
Характерним для вказаного розвитку є подальше поглиблення взаємодії на двосторонньому рівні та взаємна підтримка в рамках міжнародних організацій - ООН, ПА РЄ, ПА ОБСЄ, Центральноєвропейська Ініціатива (ЦЄІ), що відповідає принципам дружби і партнерства, закладеним у попередні роки.
У березні 2001 року Україна, як держава, головуюча в РБ ООН, виступила за збереження територіальної цілісності й суверенітету Македонії, підтримала політику македонського Уряду з розв’язання міжетнічного конфлікту мирним шляхом. У схваленій резолюції № 1345 Рада Безпеки рішуче засудила акти насильства, включаючи терористичну діяльність, вчинені албанськими екстремістами в окремих районах Македонії та на півдні Сербії.
Українсько-македонські економічні відносини характеризуються стабільним зростанням торговельного обігу між двома країнами.
Є серйозні передумови для активізації українсько-македонського співробітництва в сфері економіки. Перш за все, створена необхідна юридична база. Македонія - єдина країна - асоційований член ЄС, з якою Україна має чинну двосторонню Угоду про вільну торгівлю.
Важливим практичним шляхом для розширення торговельно-... Читати далі »
Македонська мова (македонскиот jазик) - слов"янська мова південнослов"янської групи, кодифікована у 1945 році. Для українців розуміння македонської мови не викликає великих труднощів завдяки схожості лексики і спільного використання нами кириличного письма. Як відомо, засновниками кирилиці були солунські брати Кирило і Мефодій, уродженці історичної області Македонія. Нема створено ні українсько-македонських словників, ні розмовників, з якими можна було б братися до нормального вивчення цієї мови, проте існує невелика кількість російсько-македонських матеріалів, посилання на які будуть трошки нижче. Крім того, можна використовувати інтуїцію, слухаючи македонські пісні і читаючи різноманітні тексти Через тиждень-другий македонська мова стане вам рідною, перевірено на собі))))
сайти, де можна знайти македонські словники і граматику:
Через тиждень-другий македонська мова стане вам рідною, перевірено на собі))))